Частина 3 статті 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від від 7 липня 2010 встановлює, що Народ бере участь у здійсненні правосуддя  через  народних  засідателів і присяжних.

Положення про участь у здійсненні правосуддя в Україні присяжних і народних засідателів було введено ще 1996 році Конституцією України. Закон «Про судоустрій і статус суддів» закріпив існування  інституту присяжних та визначив їх правовий статус. Проте механізму реалізації та функціонування даного інституту досі не було закріплено ні в кримінальному, ні в цивільному судочинстві. Новий КПК встановлює наступні випадки участі присяжних в кримінальному провадженні:

- в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, - судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних (за клопотанням обвинуваченого);

- в кримінальному провадженні стосовно кількох обвинувачених, - стосовно ВСІХ обвинувачених, якщо хоча б один з них заявив клопотання про такий розгляд;

Визначення присяжних для судового розгляду здійснюватиметься автоматизованою системою документообігу суду з числа осіб, які внесені до списку присяжних. Згідно закону «Про судоустрій і статус суддів» для затвердження списку присяжних територіальне управління Державної  судової адміністрації України звертається з поданням до відповідної  місцевої  ради,  що  формує і затверджує у кількості, зазначеній  у поданні, список громадян, які постійно проживають на території,   на  яку  поширюється  юрисдикція  відповідного  суду, відповідають  вимогам до присяжного і народного засідателя і дали згоду бути присяжними. У разі неприйняття місцевою радою протягом двох місяців з моменту   отримання   подання   рішення  про  затвердження  списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України  звертається з поданням щодо затвердження списку присяжних до відповідної обласної ради. Список  присяжних  затверджується  один раз на два роки і переглядається  в  разі  необхідності  за поданням територіального управління Державної судової адміністрації України.

Вимоги до присяжного встановлені статтею 59 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», - присяжним  може  бути  громадянин України,  який  досяг  тридцятирічного віку і постійно проживає на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду.

Не підлягають включенню до списків народних засідателів та списків  присяжних громадяни:

     1) визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;

     2) які мають  хронічні  психічні  чи  інші  захворювання,  що перешкоджають    виконанню    обов'язків   народного   засідателя, присяжного;

     3) які мають не зняту чи не погашену судимість;

     4) народні   депутати   України,   члени  Кабінету  Міністрів України,  судді, прокурори, працівники органів внутрішніх справ та інших   правоохоронних   органів,  військовослужбовці,  працівники апаратів судів, інші державні службовці, адвокати, нотаріуси;

     5) громадяни, які досягли шістдесяти п'яти років;

     6) особи, які не володіють державною мовою.

Процесуальний статус присяжного при судовому розгляді прирівнюється до статусу судді.

Вважається, що суд присяжних покликаний забезпечити реалізацію конституційних засад судочинства: незалежності суддів змагальності, гласності тощо. Суд присяжних позитивно впливатиме на якість досудового слідства (слідчі розумітимуть, що всі недоліки слідства викриватимуться в ході змагального процесу і суд не візьме на себе роль слідчого, тому вони вживатимуть заходів до виявлення всіх обставин — як тих, що викривають, так і тих, які виправдовують особу, притягнуту до відповідальності); на покращення роботи прокурорів, які в судових засіданнях повинні вміти проводити допити підсудних, потерпілих, свідків, аналізувати докази, виступати в дебатах.

Матеріал взято із Just Consult

Не можна недооцінювати значення право освітньої роботи для профілактики девіантної поведінки в школах.

Правове виховання — виховна діяльність школи, сім'ї, правоохоронних органів, спрямована на формування правової свідомості та навичок і звичок правомірної поведінки школярів.

Мета правового виховання учнів — формування в них правової культури громадянина України, що складається передусім зі свідомого ставлення до своїх прав і обов'язків перед суспільством і державою, закріплених у Конституції України, з глибокої поваги до законів і правил людського співжиття, готовності дотримуватися й виконувати закріплені в них вимоги, що виражають волю та інтереси народу, активної участі в управлінні державними справами, рішучої боротьби з порушниками законів.

Завдання правового виховання:

- зміцнення життєвої позиції;

- підвищення громадянської активності;

- виховання почуття непримиренності до негативних явищ.

Основною формою надання захисту іноземним громадянам в Україні є визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Біженець чи особа, яка потребує додаткового захисту не може бути вислана або примусово повернута до країни, де їх життю або свободі загрожує небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, а також з інших причин, що визнаються міжнародними договорами чи міжнародними організаціями, учасниками яких є Україна, як такі, що не можуть бути повернуті до країн походження.

Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п'яти робочих днів звернутися до відповідного територіального органу міграційної служби із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.