Миколаївське районне управління юстиції

  

Головна | Мій профіль | Вихід
Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Правова допомога
konkurs advokatiw 5
Статистика
Головна » 2013 » Серпень » 14

Безоплатна правова допомога: питання та відповіді

ПЛАТНА ПРАВОВА ДОПОМОГА: ПИТАННЯ ТА ВІДПОВІДІ

У чому полягає надання безоплатної первинної та вторинної правової допомоги?

Безоплатна первинна правова допомога охоплює такі види правових послуг, як надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім процесуальних), надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.
Вторинна безоплатна правова допомога включає захист від обвинувачення; здійснення представництва інтересів осіб в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складання документів процесуального характеру.

Хто має право отримати ці види допомоги?

Безоплатна первинна правова допомога надається кожній особі, тобто громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, в тому числі біженцям, які перебувають під юрисдикцією України.

Безоплатну вторинну правову допомогу можуть отримати:
- малозабезпечені особи, тобто особи, середньомісячний сукупний дохід сім'ї якої нижчий суми прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум» для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, а також інваліди, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі менше двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб;
- діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, безпритульні діти, діти, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім'ї;
- особи, до яких застосовано адміністративне затримання чи адміністративний арешт; підозрювані у вчиненні злочину особи, які затримані органами дізнання та слідства; особи, до яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, та особи, у справах яких відповідно до положень Кримінально-процесуального кодексу України участь захисника є обов’язковою;
- особи, яким законами України вже закріплено право на безоплатну правову допомогу, а саме:
- особи, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (до моменту прийняття рішення про надання статусу біженця та у разі, якщо особа оскаржує рішення щодо статусу біженця);
- ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань (стосовно питань, пов'язаних з їх соціальним захистом);
- особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (протягом розгляду справи в суді);
- особи, щодо яких суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку (протягом розгляду справи в суді);
- особи, реабілітовані відповідно до законодавства України (стосовно питань, пов'язаних з реабілітацією).

До того ж, право на безоплатну вторинну правову допомогу мають громадяни держав, з якими Україна уклала відповідні міжнародні договори про правову допомогу, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також іноземці та особи без громадянства відповідно до міжнародних договорів, учасником яких є Україна, якщо такі договори зобов'язують держав-учасниць надавати певним категоріям осіб безоплатну правову допомогу.


   

Переглядів: 1264 | Додав: Дмитречко_В_М | Дата: 14.08.2013 | Коментарі (0)

За історичними джерелами перші паростки зародження нотаріату пов’язуються з періодом античності та раннього середньовіччя, що дає підставу дійти висновку про його тісний зв'язок із формуванням суспільного устрою, який базувався, зокрема, на вже сформованих та нормативно врегульованих сімейних і майнових відносинах. Та все ж стверджувати, що ці періоди стали стрижнем розвитку інституту нотаріату, завданням якого був, серед іншого, захист прав людини, неможливо, оскільки у Вавилоні, Єгипті та Іудеї нотаріат існував як різновид адміністративної діяльності, суть якої полягала у здійсненні перепису населення, складенні кадастру земель, здійсненні писарсько-канцелярських функцій. 

Однак, у більш чистому та більш сприйнятнішому для сьогодення вигляді нотаріат, зокрема як інститут захисту прав людини, з’явився в Стародавньому Римі періоду імперії.

Істотною передумовою виникнення і розвитку нотаріату була наявність писемності та розвинутих товарно-грошових відносин.

Незважаючи на цікаву, написану досвідом тисячоліть історію нотаріату  на сьогодні все ж виникають проблеми з реалізацією права людини на власність.

В якості прикладу ключової ролі нотаріуса в превентивному захисті прав людини на, зокрема, нерухоме майно та з метою визначення шляху вирішення проблемних питань, що є актуальними на сьогодні виникають при реалізації вказаного права, розглянемо процедуру посвідчення договору купівлі-продажу квартири, що була здійснена за законодавством Української Радянської Соціалістичної Республіки (далі – УРСР), в часи існування якої нормативно-правове забезпечення нотаріату дещо відставало від завдань та функцій, які були на нього покладені.

Для чіткого розуміння важливості процесуальної участі нотаріуса при відчуженні майна шляхом укладення договору купівлі-продажу слід розглянути нормативно-правову базу, якою він керувався при посвідченні вказаного правочину. Питання купівлі-продажу нерухомого майна регулювалося статтею 185 Цивільного кодексу Української Радянської Соціалістичної Республіки від 16 грудня 1922 року, в якій зазначалося, що купівлю-продаж будинків і права забудови повинно було бути, під страхом недійсності, укладено в нотаріальному порядку з наступною реєстрацією у відповідному комунальному відділі.

Пунктом 1 Постанови Ради міністрів Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про обов'язкове нотаріальне посвідчення договорів про відчуження будівель у сільських місцевостях» від 18 листопада 1948 року № 2712 було зазначено, що договори   про   відчуження   (продаж,  обмін,  дарування) будівель,  належних окремим громадянам,  колгоспним і одноосібним дворам,  колгоспам,  кооперативним  і  громадським  організаціям в сільських місцевостях,  повинні  були,  під  страхом  недійсності, обов'язково посвідчені в нотаріальній конторі. Варто звернути увагу на те, що позиція законодавця в часи УРСР стосовно захисту права людини на власність була досить суворою, адже сама етимологія словосполучення «страх недійсності», що визначається вищезазначеною статтею нормативно-правового акту налаштовувала свідомість громадян на обов’язковість нотаріального посвідчення договорів відчуження нерухомого майна і застерігала про виникнення негативних наслідків у випадку недотримання положень вказаної норми.


Переглядів: 845 | Додав: Дмитречко_В_М | Дата: 14.08.2013 | Коментарі (0)

Пошук
Календар
«  Серпень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Архів записів
Сайти
Корисні посилання
 

 

 
 
 
 
 
 
 
Copyright MyCorp © 2024