Правовий статус військовозобов’язаних.

             Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, Закони  України "Про оборону  України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", «Про військовий обов'язок і військову службу», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

             Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту  Вітчизни.

             Відповідно до статті 1 ( в редакції Закону N 1127-VII від 17.03.2014), щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:

     допризовники – особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;

     призовники – особи, приписані до призовних дільниць;

     військовослужбовці – особи, які проходять військову службу;

     військовозобов'язані – особи, які перебувають у запасі для

комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на  особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

     резервісти – особи, які в добровільному порядку проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

             Права та обов’язки військовозобов’язаних під час проходження зборів та резервістів під час виконання ними обов’язків служби у військовому резерві встановлюються зазначеним Законом та іншими нормативно-правовими актами. Так, порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення військовозобов’язаних та резервістів визначено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 № 1644.

          За призваними на збори військовозобов’язаними (частина 11 статті 29 Закону) на весь період зборів та резервістами під час виконання ними обов’язків служби у військовому резерві зберігаються місце роботи, займана посада та середня заробітна плата на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування і форм власності. З дня закінчення терміну виконання обов’язків служби забезпечується виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності, якщо військовозобов’язаний або резервіст у період служби захворів і продовжує хворіти.

             Військовозобов’язаним, які на день призову на збори не працюють, на весь період зборів та резервістам з числа непрацюючих на весь термін виконання ними обов’язків служби у військовому резерві, включаючи час проїзду до військової частини і назад, виплачується грошове забезхпечення в розмірі мінімальної заробітної плати за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями.

             Згідно із Законом N 1169-VII від 27.03.2014 частину  четверту статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» доповнено новим абзацом, відповідно до якого до видів військової служби (крім строкової та військової служби за контрактом) віднесено також і військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий  період.

  Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено  обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів. Так, згідно зі статтею 22 цього Закону військовозобов’язані повинні з'являтися за викликом до військових комісаріатів (військовозобов'язані Служби безпеки України – за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України) для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час. Громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу уповноваженої посадової особи.

Не підлягають призову  на військову службу під час мобілізації наступні військовозобов'язані (стаття 23 Закону):

 - заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

 - визнані відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);

- чоловіки, на утриманні яких перебувають п'ять і більше дітей віком до 16 років (такі чоловіки можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди тільки за місцем проживання);

- жінки, на утриманні яких перебувають діти віком до 16 років (такі жінки можуть бути призвані на військову службу в разі їх згоди і тільки за місцем проживання);

- зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують, відповідно до законодавства України, в разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

- народні депутати України, депутати Верховної Ради АРК;

- інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законами випадках.