Закон кваліфікує насильство у сім’ї (родині), як будь-які навмисні дії фізичної, сексуальної, психологічної або економічної спрямованості одного члена родини стосовно іншого, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена родини як людини і громадянина, завдають йому морального збитку, шкоди його фізичному або психічному здоров’ю. Відповідно до цього визначення насильство у сім’ї — це насильство, що відбувається між чоловіком та дружиною, які перебувають у шлюбі; батьками та дітьми незалежно від віку; батьками одного з подружжя та іншим членом подружжя, що не є їх дитиною (тобто між тестем або тещею та зятем, між свекром або свекрухою та невісткою); особами, які не мають вищезазначених зв’язків або їх втратили, але ведуть разом спільне господарство і проживають в одному ізольованому житловому приміщенні.

Жертвою домашнього насильства може стати будь-хто: жінка, яку постійно лає і б’є чоловік, дівчинка-підліток, що страждає від сексуальних переслідувань свого вітчима, хлопчик, якого лупцює мати-алкоголічка, старенька бабуся, що її ненавидять власні діти... 

Поширення проявів насильства і жорстокості у сім’ї не ли­ше руйнує  гармонію і злагоду в родині, спричиняє сімейне неблагополуччя, а й виступає однією з передумов злочинності в суспільстві загалом. Ця проблема небезпечна тим, що від неї страждають діти. Страждають як від насильства у ставленні до дитини, так і спостерігаючи за насильством у своїй сім’ї,  а у майбутньому — переносять цей негативний досвід у власне життя. Тому зрозуміло, що насильство в сім’ї є суспільною проблемою, яка повинна вирішуватися на рівні держави.

Тривалий час у суспільстві замовчувалися факти та наслідки протиправних дій у родинах, вважалося неприпустимим розголошення внутрішніх стосунків у сім’ях. Нині існує дійсна можливість запобігти розповсюдженню жорстокості та насилля. Для цього  створені спеціальні заклади, куди можна звернутися потерпілим. Інформаційне за­без­печен­ня висвітлення про­блеми також сприяє зверненням до правоохоронних організацій громадян, які опинилися у скрутних обставинах.  Досить багато людей, які зазнають насильства, не наважуються йому протистояти. Тим часом законодавство гарантує кожній особистості широкі права та свободи й захист від їх порушення. Хочеться нагадати, що допомогу потерпілим від насильства можуть надати у міліції — у службі дільничних інспекторів чи кримінальної міліції у справах дітей,  а також заклади охорони здоров’я, центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, служба у справах дітей. Працівники цих органів та служб нададуть інформаційну, психологічну, юридичну допомогу особам, які можуть стати або стали жертвами насильства у сім’ї. На захисті прав та інтересів дітей, які потерпають від насилля, стоїть служба у справах дітей.

Просити захисту дитина може у працівників служби у справах дітей, притулку для дітей, соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді, де її зобов’язані вислухати та вжити необхідних заходів щодо захисту прав, свобод та законних інтересів.

 Але також очевидно, що самих законів для вирішення проблеми домашнього насильства недостатньо. Не менш важливо змінити менталітет суспільства, ставлення людей до себе, до власної гідності. Думається, цього можна домогтися тільки завдяки комплексним просвітительським програмам, розповсюдженню інформації про права людини, механізмів її захисту, інформації про успішні випадки захисту прав у суді, запровадження практики звернення по допомогу до психолога.

     ОТЖЕ, НЕ ЗАЛИШАЙТЕСЯ З БІДОЮ НАОДИНЦІ — ЗВЕРТАЙТЕСЯ ПО ДОПОМОГУ! ВИХІД Є ЗАВЖДИ — ТРЕБА ЛИШЕ ПРАГНУТИ  ЙОГО ЗНАЙТИ.