|
-
 Основу законодавства України з попередження насильства в сім’ї становить Конституція України, зокрема ряд статей, а саме:
стаття 3 – людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю;
стаття 21 – усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними;
стаття 22 – права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані;
стаття 23 – кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості;
стаття 24 – громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом;
стаття 27 – кожна людина має невід’ємне право на життя;
стаття 28 – кожен має право на повагу до його гідності;
стаття 29 – кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність;
стаття 32 – ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України;
стаття 51 – шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї. Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою;
стаття 52 – будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.
Окрім цього, Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» від 15.11.2001 р. № 2789-ІІІ зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства стосовно протидії насильству в сім’ї» від 25.09.2008 р. № 599-VI (далі – Закон). Вищезгаданий Закон на момент його ухвалення був першим у країнах Центральної та Східної Європи та СНД спеціальним законодавчим актом у сфері протидії сімейному насильству. Обумовлений Закон визначає правові й організаційні основи попередження насильства в сім’ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів з його попередження, а також коло осіб, на яких поширюється дія законодавства України щодо запобігання сімейному насильству.
Насильством в сім’ї, відповідно до статті 1 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», визнаються будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю.
Питання застосування законодавства з попередження насильства в сім’ї, також врегульовані і на рівні підзаконних нормативно-правових актів, до яких слід віднести:
– Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім’ї або реальну його загрозу» від 26 квітня 2003 р. № 616;
– Наказ Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції щодо порядку взаємодії управлінь (відділів) у справах сім’ї, молоді та спорту, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та відповідних підрозділів органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї» від 07.09.2009 р. № 3131/386, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.09.2009 р. за № 917/16933;
– Наказ Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження заходів щодо виконання Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» та Примірного положення про центр медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї» від 23 січня 2004 р. № 38 тощо.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» члени сім’ї, які вчинили насильство в сім’ї, несуть також, кримінальну, адміністративну та цивільно-правову відповідальність.
| 
