10 грудня у всьому світі відзначають Міжнародний
день прав людини, оскільки саме цього дня 1948 року Генеральною Асамблеєю ООН
було ухвалено Загальну декларацію прав людини, яка стала одним з найважливіших
та найавторитетніших джерел міжнародних норм щодо захисту прав людини. Загальна декларація прав людини проголошена як
завдання, до виконання якого повиннi прагнути всi народи i всi держави з тим,
щоб кожна людина i кожний орган суспiльства, завжди маючи на увазi цю Декларацiю,
прагнули шляхом освiти сприяти поважанню цих прав i свобод i забезпеченню,
шляхом нацiональних i мiжнародних прогресивних заходiв, загального i
ефективного визнання i здiйснення їх як серед народiв держав-членiв Організації
ОН, так i серед народiв територiй, що перебувають пiд їх юрисдикцiєю.
Після
прийняття Загальної декларації прав людини почалося її активне визнання. На
національному рівні на Декларацію посилалися конституції більшості нових
незалежних держав, що виникнули після краху колоніальних систем і розпаду СРСР.
Показова в
цьому відношенні є практика національних судів, що використовують положення
Декларації для трактування прав і свобод, закріплених у національному
законодавстві, і виявлення їх порушення. Найбільш часто посилалися на
Декларацію австрійські суди, а римський суд кваліфікував положення Загальної
декларації як загальновизнані норми міжнародного права.
Значний
досвід у застосуванні Загальної декларації набув Конституційний суд України, що
часто використовує її положення при визначенні відповідності українського
законодавства Конституції і міжнародних стандартів в області прав людини.
Загальне
визнання Декларації сприяло кардинальній зміні її статусу: будучи за способом прийняття
резолюцією-рекомендацією Генеральної Асамблеї ООН, вона стала загальновизнаною нормою міжнародного права.
Провідний спеціаліст МРУЮ
Аліна Шабліста
| 
