Досвід багатьох  країн  свідчить  про те, що активність громадян, зацікавлених у подоланні корупції, є  головною  передумовою подолання корупції. 

Саме тому  про  обов'язкову  участь громадськості у подоланні корупції зазначено у Конвенції ООН, підписаній 9 грудня 2003 року. 

У положеннях цієї Конвенції підкреслюється, що ефективна реалізація антикорупційної політики  держави  має  базуватися  на  комплексному застосуванні примусових, попереджувальних та просвітницьких процедур,  що може бути забезпечено виключно за умови спільної участі у цьому процесі органів влади та громадськості. 

Так, стаття 13 Конвенції визначає необхідність участі суспільства у заходах щодо запобігання і протидії корупції, а для цього необхідно сприяти активній участі громадянського суспільства, неурядових організації та організації, що функціонують на базі громад, у запобіганні корупції й боротьбі з нею та для поглиблення розуміння суспільством факту існування, причин і небезпечного характеру корупції, а також загроз, що створюються нею. Цю участь слід зміцнювати за допомогою таких заходів, як:

     a) посилення прозорості  й  сприяння   залученню   населення до процесів прийняття рішень;

     б) забезпечення для населення ефективного доступу до інформації;

     в) проведення заходів щодо інформування населення, які сприяють   створенню атмосфери неприйняття корупції, а також реалізація програм  державної освіти, у тому числі навчальних програм у школах й університетах;

     г) повага, заохочення та захист свободи пошуку, отримання, опублікування та поширення інформації про корупцію.