З огляду на зміни в законодавстві України, за останній місяць органами державної влади вживалися заходи щодо посилення соціального та правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, зокрема: Законом України від 05 червня 2014 року № 1316-VII «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», підвищено соціальні гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в особливий період.

    Відповідними змінами передбачається, що період проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

    Також членам сімей військовослужбовців, які проходять військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», гарантується виплата грошового забезпечення цих військовослужбовців у разі неможливості ними його отримання під час участі у бойових діях та операціях.  Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також військовими формуваннями, правоохоронними і розвідувальними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями.

    Також, звернемо увагу, що змінами внесеними законом України від 20 червня 2014 № 1543-VII«Про внесення змін до статті 13 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено що, діти військовослужбовців відтепер матимуть переваги при вступі до ВНЗ.

Насильство в сім’ї – правовий аспект

-

 Основу законодавства України з попередження насильства в сім’ї становить Конституція України, зокрема ряд статей, а саме:

стаття 3 – людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю;

стаття 21 – усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними;

стаття 22 – права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані;

стаття 23 – кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості;

стаття 24 – громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом;

стаття 27 – кожна людина має невід’ємне право на життя;

стаття 28 – кожен має право на повагу до його гідності;

стаття 29 – кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність;

стаття 32 – ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України;

стаття 51 – шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї. Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою;

стаття 52 – будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.

21 липня 2014 року у приміщенні Миколаївської районної державної адміністрації  відбувся семінар-нарада з представниками органів виконавчої влади. Основним із питань семінару було обговорення змін до Конституції України. Зокрема, по цьому питанню доповів начальник управління юстиції Козловський Василь Миколайович. В ході доповіді він детально висвітлив суть запропонованих змін. Присутні на семінарі мали можливість висловити свої думки по цьому питанню.

21 липня 2014 року, на засіданні Міжвідомчої координаційно-методичної ради з правової освіти населення обговорювався законопроект № 4178а від 26.06.2014 про внесення змін до Конституції України (щодо повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування). З доповіддю виступив начальник Миколаївського районного управління юстиції В.М. Козловський.

Конституція України, прийнята на п'ятій черговій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, сьогодні діє як нормативно-правовий акт найвищої юридичної сили. Належне застосування усіх положень Основного Закону є невід’ємною ознакою демократичного розвитку держави та ефективного функціонування вищих органів публічного управління.

Законопроектом конкретизовано окремі повноваження Президента України, в тому числі щодо реалізації ним повноважень як Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Переважна більшість запропонованих змін стосуються саме децентралізації публічної влади в Україні та посилення конституційно-правового статусу місцевого самоврядування. Запропоновано докорінно змінити засади організації та функціонування органів місцевого самоврядування шляхом закріплення його розуміння як права і спроможності жителів громад у межах Конституції і законів України самостійно вирішувати питання місцевого значення в інтересах місцевого населення як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. Закріплено, що розмежування повноважень у системі органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів різних рівнів здійснюється за принципом субсидіарності.

Змінами вилучаються з конституційного регулювання обласні та районні державні адміністрації. Натомість основні повноваження мають бути зосередженні на базовому рівні (село, селище, місто). Разом з тим, передбачається утворення виконавчих органів обласних та районних рад. Голова обласної ради, голова районної ради має обиратись зі складу депутатів відповідної ради та очолювати її виконавчий орган.

У регіонах і районах пропонується запровадити інститут представників Президента України, які на відповідній території здійснюватимуть нагляд за відповідністю Конституції та законам України актів органів місцевого самоврядування та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, координуватимуть взаємодію територіальних органів центральних органів виконавчої влади, спрямовуватимуть та організовуватимуть діяльність усіх територіальних органів центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в умовах надзвичайного або воєнного стану, здійснюватимуть інші повноваження, визначені Конституцією та законами України. Слід відзначити, що такі представники Президента звільняють та призначаються на посаду виключно Президентом, Представники Президента України при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України, підзвітні та підконтрольні йому. Рішення представників Президента України, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, скасовуються Президентом України.

Одночасно з реформуванням статусу органів місцевого самоврядування конкретизуються окремі положення Конституції України щодо адміністративно-територіального устрою. Зокрема, закріплено вимогу регулювання законом умов та порядку утворення, ліквідації, зміни меж, найменування та перейменування адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів у межах районів.

Слід звернути увагу, що в Проекті запропоновано надати сільським, селищним, міським, районним, обласним радам у порядку, визначеному законом, надавати в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці статус спеціальної російській мові, іншим мовам національних меншин України.

Начальник Миколаївського районного управління юстиції     

В.М.Козловський

Права та обов’язки військовозобов’язаних під час мобілізації

Захист Батьківщини, територіальної цілісності та суверенітету України є конституційним обов’язком громадян. Порядок проведення мобілізації регулюється Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та іншими нормативно-правовими актами України.

Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:

1) заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Бронюванню підлягають військовозобов’язані, які працюють в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування та на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі, якщо це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів та виконання мобілізаційних завдань (замовлень).

З метою виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2014 року No451-р «Про організацію громадського обговорення змін до Конституції України щодо децентралізації державної влади», розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації  №224 від 25 червня 2014 року «Про організацію проведення у Миколаївському районі обговорення змін до Конституції України щодо децентралізації державної влади» та доручення Головного управління юстиції у Львівській області від 2 липня 2014 року № 05-15/1117 повідомляємо, що на території  протягом липня-вересня 2014 року здійснюється громадське обговорення змін до Конституції України щодо децентралізації державної влади.

З пропозиціями та зауваження стосовно обговорюваних змін звертайтесь до Миколаївського районного управління юстиції (тел.:51-337, email: mukolaivjst@gmail.com) та Миколаївської районної державної адміністрації (тел.: 51-390 email: mykolaivrda@ukr.net). З текстом законопроекту можна ознайомитись на сайтів Верховної Ради України (Проект Закону про внесення змін до Конституції України (щодо повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування) № 4178а від 26.06.2014. Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=51513 )

16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла документ великої історичної ваги – Декларацію про державний суверенітет України. Суверенітет передбачає верховенство, самостійність, повноту й неподільність влади в межах території України. Відтепер Україна проголошувалася незалежною державою в зовнішніх відносинах.

 Декларація складається зі вступу (преамбули) та 10 розділів:

I. Самовизначення української нації
II. Народовладдя
IIІ. Державна влада
IV. Громадянство.
V. Територіальне верховенство
VI. Економічна самостійність
VII. Екологічна безпека
VIII. Культурний розвиток
IX. Зовнішня і внутрішня безпека
X. Міжнародні відносини

 Основні положення Декларації:

• народ України становлять громадяни Республіки всіх національностей;
• закріплено державний, народний, національний суверенітети, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах;
• поділ державної влади на законодавчу, виконавчу, судову;
• виняткове право народу України на володіння, користування і розпорядження національним багатством;
• самостійність України у вирішенні питань економіки, екології, культурного розвитку, зовнішньої і внутрішньої безпеки, міжнародних відносин;
• миролюбна зовнішня політика, постійний нейтралітет;
• визнання верховенства загальнолюдських цінностей над класовими;
• гарантія права на вільний національно-культурний розвиток;
• необхідність піклуватися про задоволення національно-культурних потреб українців за межами Республіки.

Договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку у відповідності до умов договору та вимог земельного законодавства.

Які істотні умови повинні бути обов’язково відображені в договорі оренди землі?

Істотними умовати договору оренди є (ч. 1 ст 15 Закону України «Про оренду землі»):

-         об’єкт оренди (тобто земельна ділянка з визначенням її кадастрового номера, місця розташування, розміру земельної ділянки);

-         строк дії договору (строк дії договору визначається сторонами договору, але він не може перевищувати 50 років);

-         орендна плата (із зазначеням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду, доцільно визначати відповідальність за несплату орендної плати);

Орендна плата може встановлюватися в таких формах:

-         грошовій;

-         натуральній;

-         відробітковій (надання послуг орендодавцю).

У разі оренди земельної ділянки приватної власності сторони можуть визначити орендну плату у будь-якій із зазначених форм, або ж передбачити в договорі поєднання різних форм орендної плати.

У разі оренди земельної ділянки державної або комунальної форми власності плата встановлюється виключно у грошовій формі.

-   умови   використання   та    цільове    призначення    земельної 

     ділянки,    яка  передається в оренду;

-         умови збереження стану об’екта оренди (наприклад, в договорі оренди землі може бути передбачено необхідність проведення меліорації земель);

-         умови та строки передачі земельної   ділянки   орендарю  (     передача    земельної  ділянки здійснюється шляхом підписання сторонами акта приймання-передачі земельної ділянки. Зверніть увагу , такий акт приймання-передачі земельної ділянки є невід’ємною частиною договру оренди землі);

-         умови    повернення   земельної   ділянки   орендодавцеві                                                                                                ( передача   земельної ділянки у разі   припинення  договору оренди    здійснюється   шляхом    підписання  сторонами  акта  приймання-передачі  земельної ділянки від орендаря до орендодавця);

-         існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки (на земельній ділянці  може бути зареєстроване право земельного сервітуту, також ха земельній ділянці можуть бути створені охоронні зони);

-         визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частини;

-         відповідальність сторін ( у договорі оренди доцільно передбачити відповідальність не лише за прострочення сплати орендної палти, а також за несвоєчасне повернення земельної ділянки у разі закінчення строку договору оренди землі або ж дострокового розірвання договору, за зниження родючості грунту );

-         умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки

ЗВЕРНІТЬ  УВАГУ !

Відсутність у договорі оренди землі хоча б однієї з істотних умов є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору нечинним відповідно до закону (ч. 2  ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).

Які  документи повинні в обов’язковому порядку додаватися

до договру оренди землі?

Невід’ємні частини договру орендиземлі (згідно ч. 4 ст. 15 Закону України «про оренду землі»):

-         план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

-         кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

-         акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

-         акт приймання-передачі об’єкта оренди;

-         проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.