Відповідно до абзацу 3 статті 1 Закону України «Про іпотеку» - іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Закон України «Про іпотеку» прямо не називає іпотеку одним із видів застави, однак частина 1 статті 575 Цивільного кодексу України вказує, що іпотекою є застава нерухомого майна. Аналіз статей 589 Цивільного кодексу України, статті 20 Закону України «Про заставу», статті 33 Закону України «Про іпотеку» дає можливість зробити висновок, що юридичною підставою для звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) є невиконання зобов'язання в момент настання терміну його виконання. Фактичною ж підставою для цього є виконавчі документи про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки), за якими державний виконавець проводить відповідні виконавчі дії. До них відносяться виконавчі написи нотаріусів та рішення судів. При цьому, слід мати на увазі, що звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється виключно за рішенням суду (стаття 20 Закону України «Про заставу», стаття 33 Закону України «Про іпотеку»).

Звернення стягнення на заставлене майно боржника здійснюється у порядку, визначеному статтею 54 Закону України «Про виконавче провадження» Згідно статті 54 згаданого Закону звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача -заставодержателя. При цьому для задоволення вимог інших стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто лише у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Відповідно до частин першої, другої зазначеної статті Закону стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача заставодержателя. За постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, винесеної у виконавчому провадженні про звернення стягнення на заставлене майно, стягнення звертається на вільне від застави майно боржника          -.. .

У разі коли коштів, одержаних від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, виконавчий документ повертається стягувану-заставодержателю в порядку, визначеному пунктом 8 частини першої статті 47  ЗУ «Про виконавче провадження». На майно, щодо якого встановлено іпотеку чи накладено заборону на відчуження, не може бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями згідно із Законом України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати".

Підготувала: провідний спеціаліст відділу ДВС Юзифішин С. П.