Завдання антикорупційного законодавства.

Боротися з корупцією необхідно правовими методами - шляхом законодавчого регулювання. Першочергового значення набуває необхідність законодавчого закріплення цілісного механізму протидії корупції в українській державі, а саме механізмів, необхідних для того, щоб відвертати, викривати, карати й викорінювати корупцію. Доцільним також є створення системи органів, що будуть безпосередньо реалізовувати заходи боротьби з корупцією.

Сутність антикорупційного законодавства полягає в тому, щоб:

1) обмежити, нейтралізувати чи усунути фактори корупції:

• запобігти конфлікту інтересів (особистих і службових),

• нормативно визначити рамки етичної поведінки особи, уповноваженої на виконання завдань і функцій держави,

• зробити вчинення корупційних правопорушень справою невигідною й ризикованою, досягти того, щоб особа чесно й сумлінно виконувала свої службові обов'язки;

2) чітко визначити ознаки корупційних правопорушень:

• передбачити адекватні заходи відповідальності за їх вчинення,

• належним чином урегулювати діяльність органів державної влади та їх окремих підрозділів, які безпосередньо протидіють корупції.

Основними завданнями Закону України "Про засади і запобігання і протидії корупції" є гармонізація українського законодавства з міжнародними нормами та правовими стандартами, що регулюють усі аспекти попередження та протидії корупції, а також визначення єдиного підходу до розуміння сутності корупції, різновидів її проявів, законодавчого врегулювання юридичної відповідальності за вчинення корупційних діянь.

Серед корупційних діянь,перелічених у Кримінальному кодексі України, державних службовців стосуються такі:

• вимагання (стаття 189);

• привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (стаття 191, пункти 2, 5);

• протидія законній господарській діяльності (стаття 206, пункти 2, 3);

• розголошення комерційної таємниці (232);

• зловживання повноваженнями (235-1);

• перевищення повноважень (235-2);

зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги (235-3);

• комерційний підкуп (235-4);

• підкуп особи, яка надає публічні послуги (235-5);

• самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи (353);

• підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів (358);

• викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем (стаття 262, пункти 2, 3);

• зловживання владою або службовим становищем (364);

• перевищення влади або службових повноважень (365);

• службове підроблення (366);

• службова недбалість (367);

• одержання хабара (368);

• пропозиція або давання хабара (369);

• зловживання своїм впливом (369-1);

• порушення правил адміністративного нагляду (395);

• викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (стаття 410, пункти 2, 3);

• зловживання військовим службовцем владою або службовим становищем (423);

• перевищення військовим службовцем влади чи службових повноважень (424).