Охороною праці визнається система
правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних
і лікувально-профілактичних заходів та засобів, прямованих на збереження життя,
здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Законодавство про охорону
праці складається з Кодексу законів про
працю України, Закону України „Про охорону праці”, Закону України "Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності” та прийнятих відповідно
до них нормативно-правових актів.
Стаття 159 Кодексу
законів про працю України зобов’язує працівника підприємства, установи,
організації дотримуватися нормативних актів про охорону праці, правил внутрішнього трудового розпорядку в
частині охорони праці, а також умов колективного і трудового договору. Навіть
якщо порушення норм і умов охорони праці створює загрозу життю і здоров’ю лише
самого працівника (порушника), воно може тягти за собою застосування до
працівника всього комплексу правових заходів впливу, які допускаються чинним
законодавством про працю (позбавлення премії, притягнення до дисциплінарної
відповідальності тощо). Обов’язок працівника дбати про особисту безпеку і
здоров’я, а також про безпеку і здоров’я людей, що його оточують, як в процесі
виконання будь-яких робіт, так і під час перебування на території підприємства,
установи та організації формулюється в ст. 14 Закону України „Про охорону
праці”. У разі невиконання працівником
обов’язків, передбачених ст. 159 КЗпП України, за відсутності його вини,
власник також повинен вживати відповідних заходів. Зокрема, якщо працівник не
може вивчити відповідні правила і належно пройти перевірку знань з питань
охорони праці, він після повторної перевірки знань підлягає звільненню
відповідно до п.2 ст. 40 КЗпП, якщо немає можливості
перевести працівника на іншу роботу.
Ушкодження здоров’я
працівника внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, які
настали внаслідок порушення працівником нормативних актів про охорону праці,
визнається страховим випадком, що дає працівникові право на одержання страхових
виплат і відповідних соціальних послуг. Однак розмір одноразової допомоги, що
виплачується працівникові при стійкій втраті професійної працездатності
внаслідок нещасного випадку на виробництві, може зменшуватися (не більше ніж на
50 відсотків), якщо комісія з розслідування нещасного випадку встановить, що
ушкодження здоров’я відбулося не тільки з вини роботодавця, а й внаслідок
порушення правил з охорони праці потерпілим відповідно до п.2 ст. 34 Закону
України "Про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності”. Відповідно до ст.14 Закону
України „Про охорону праці” працівник
зобов’язаний:
дбати про особисту
безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей в процесі
виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;
знати і виконувати
вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з
машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва,
користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому
законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню
відповідальність за порушення зазначених вимог.
Підготувала: провідний спеціаліст МРУЮ А.Шабліста
|
