Згідно з результатами соціологічного опитування, проведеного в 2010 році щодо
насильства в українських сім’ях, близько половини населення України потерпали
від насильства в сім’ї впродовж свого життя, причому 30% зазнавали насильства у
дитячому віці.
Причини:
Крім того, експерти відзначили таке(результати дослідження
взяті з офіційного сайту Програми розвитку Організації Об'єднаних Націй, - http://www.undp.org.ua/):
Жінки частіше стикалися з насильством
в сім’ї у дорослому віці (33% проти 23% чоловіків), а чоловіки – у дитячому
(34% проти 27% жінок).
35% українців стикалися з психологічним
насильством (найчастіше це постійне приниження та контролююча поведінка), 21% з
фізичним (побиття, а також замикання, зв’язування, примушення стояти в
нерухомому положенні), 17% - з економічним (примушення звітувати за кожну
копійку, присвоєння обманним шляхом чи знищення майна), 1% - з сексуальним
насильством (насильне примушення до статевого акту).
Основною причиною різних ситуацій
насильства більшість потерпілих називали стан алкогольного сп’яніння.
Респонденти потерпали від
психологічного, фізичного та економічного насильства найчастіше з боку батька
або чоловіка, рідше з боку матері і ще рідше з боку дружини. Сексуальне
насильство найчастіше коїли чоловіки по відношенню до своїх дружин.
Близько 75% жертв різних видів
насильства ні до кого не звертались по допомогу, решта переважно звертались до
інших родичів.
Лише 10% жертв фізичного насильства
звертались по допомогу до органів внутрішніх справ. Серед усіх опитаних 47%
населення вважає, що у випадку фізичного насильства слід звертатися до міліції
і 45% довіряють міліції.
52% респондентів довіряють
психологічним службам, 46% - громадським організаціям, що ведуть боротьбу з
насильством та допомагають жертвам, 40% - державним соціальним службам, однак
лише 1-2% жертв насильства в сім’ї зверталися до цих організацій.
В 2009 році від домашнього насильства
потерпали 7% українців. Частіше це мешканці Києва та північних регіонів країни,
сіл, молоді люди до 30 років, без вищої освіти. Слід зазначити, що дослідження
дає підстави говорити, що насильство однаково розповсюджене і в багатих і
бідних сім’ях, але жертви насильства частіше не приносять основний дохід в
сім’ю.
Поняття та види:
Відповідно до статті 1 Закону України «Про попередження
насильства в сім’ї», насильством в сім’ї визнаються «будь-які умисні дії
фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного
члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні
права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну
шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю».
Даний Закон виділяє чотири види насильства: фізичне,
сексуальне, психологічне та економічне, розкриваючи зміст кожного із зазначених
видів насильства:
•фізичне насильство в сім'ї – умисне нанесення одним членом
сім'ї іншому члену сім'ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або
призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров'я,
нанесення шкоди його честі і гідності;
•сексуальне насильство в сім'ї – протиправне посягання одного
члена сім'ї на статеву недоторканість іншого члена сім'ї, а також дії
сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім'ї;
•психологічне насильство в сім'ї – насильство, пов'язане з
дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ
або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна
невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається
шкода психічному здоров'ю;
•економічне насильство в сім'ї – умисне позбавлення одним
членом сім'ї іншого члена сім'ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на
які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його
смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я.
Засоби захисту:
Відповідно до ст. 4 Закону України від 15 листопада 2001
року№ 2789-III «Про попередження насильства в сім’ї» із змінами від 25 вересня
2009 року № 599 - VI підставами для вжиття заходів з попередження насильства в
сім'ї є:
•заява про допомогу жертви насильства в сім'ї або члена
сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї;
•висловлене жертвою насильства в сім'ї або членом сім'ї,
стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї, бажання на
вжиття заходів з попередження насильства в сім'ї у разі, якщо повідомлення або
заява надійшли не від нього особисто;
•отримання повідомлення про застосування насильства в сім'ї
або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного
члена сім'ї.
Заява та повідомлення про застосування насильства в сім'ї або
реальної загрози його вчинення приймаються за місцем проживання постраждалого
органами та установами, на які покладається здійснення заходів з попередження
насильства в сім'ї.
В пунктах 1 та 2 частини першої статті 3 цього Закону
передбачено, що здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї в межах
наданих їм повноважень покладається на:
- спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань
попередження насильства в сім'ї;
- відповідні
підрозділи органів внутрішніх справ;
- органи опіки і
піклування;
- спеціалізовані
установи для осіб, які вчинили насильство в сім'ї, та жертв такого насильства,
а саме:
- кризові центри для
членів сімей, в яких вчинено насильство в сім'ї або існує реальна загроза його
вчинення (далі - кризові центри);
- центри
медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї.
Відмова у прийнятті та розгляді заяви не допускається.
Законодавством визначено спеціально уповноважений орган
виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї, яким є Міністерство
України у справах сім’ї, молоді та спорту та, на місцях – управління (відділи)
у справах сім’ї, молоді та спорту місцевих державних адміністрацій, на які
покладено координацію діяльності всіх суб’єктів при здійсненні заходів з
попередження насильства в сім’ї (у тому числі організація впровадження
корекційних програм та проходження їх особам, які вчинили насильство в сім’ї)
та забезпечення надання допомоги потерпілим.
Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, у межах
компетенції, можуть сприяти здійсненню заходів з попередження насильства в
сім’ї, а саме:
- при виявленні сім’ї, в якій вчинено насильство або існує
реальна загроза його вчинення (погроза вчинення одним членом сім’ї стосовно іншого
члена сім’ї умисних дій, які відносяться до насильства в сім’ї, якщо є реальні
підстави очікувати її виконання), у тому числі жорстокого поводження з дитиною
(будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного
насильства над дитиною в сім’ї, у тому числі:
- бездоглядність,
експлуатація дитини, втягнення її у злочинну діяльність, залучення до вживання
алкогольних, наркотичних засобів та інших шкідливих речовин;
- залучення до
екстремістських, тоталітарних психокультових угруповань та течій, використання
дитини для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів, примушення до
проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних ігор;
- залучення дитини до найгірших форм дитячої праці,
позбавлення права на житло та інше майно тощо), центри соціальних служб для
сім’ї, дітей та молоді в термін, що не перевищує 3 робочих днів, подають
інформацію до управління (відділу) у справах сім’ї, молоді та спорту
відповідної державної адміністрації, а у випадку вчинення насильства стосовно
дитини – також у службу у справах дітей та органи внутрішніх справ.
Підготував: спеціаліст 1 категорії Миколаївського РУЮ Дмитречко
В. М.
| 
