Підприємництвом, як правило, називають ініціа­тивно-самостійну господарсько-комерційну діяльність окремих фізичних та юридичних осіб, що її цілком зорієнтовано на одержання прибутку (доходу). Така діяльність здійснюється від свого імені, на власний ризик і під особисту майнову відповідальність окре­мої фізичної особи — підприємця або юридичної осо­би — підприємства (організації).
Основними функціями підприємницької діяль­ності заведено вважати: 
1) творчу — генерування й активне використання новаторських ідей і пілотних проектів, готовність до виправданого ризику та вміння ризикувати в бізнесі (підприємництві); 
2) ресурсну — формування й продуктивне викорис­тання власного капіталу, а також інформаційних, ма­теріальних і трудових ресурсів; 
3) організаційно-супровідну — практична організація маркетингу, виробництва, продажу, реклами та інших госпо­дарських справ. Підприємницька діяльність може здійснюватися без використання і з використанням найманої праці, без утворення або з утворенням юридичної особи.
Підприємство є основним суб'єктом господарських відносин. Можна з впевненістю сказати, що підприємство є основним суб'єктом господарювання. Саме підприємства утворюють головні ланки народного господарства, тоді як інші суб'єкти (банки, страхові компанії, об'єднання) обслуговують їх діяльність.

Основні ознаки підприємства:

1) суб'єкт господарювання;

2) самостійний учасник господарських відносин;

3) створюється компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами;

4) метою створення є задоволення суспільних та особистих потреб;

5) систематичне здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Залежно від мети підприємства створення розрізняють комерційні та некомерційні. Комерційні підприємства здійснюють підприємницьку діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та для одержання прибутку (ч. 2 ст. 3 ГК). Прикладом таких підприємств є приватні підприємства, іноземні підприємства та підприємства з іноземними інвестиціями, комунальні комерційні підприємства, державні комерційні підприємства, господарські товариства (але лише ті, що діють як підприємства). Діяльність некомерційних підприємств спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання (ч. 3 ст. 3 ГК). Такими є казенні та комунальні некомерційні підприємства.

Більшість підприємств діють на основі статуту або інших установчих документів. Згідно з ч. 1 ст. 57 ГК установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, - статут (положення) суб'єкта господарювання. Частиною 2 ст. 87 ЦК встановлено, що установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.

Варто відзначити, що відповідно до ст. 191 ЦК підприємство - це об'єкт цивільних прав. Однак, ст. 191 ЦК знаходиться в гл. 13 "Речі. Майно" розд. "Об'єкти цивільних прав", норми якого визначають види об'єктів цивільних прав та їх правовий режим. До того ж у ЦК передбачена можливість утворення підприємств як осіб публічного права - державних (ч. 2 ст. 176 ЦК) та комунальних (ч. 2 ст. 169 ЦК) підприємств. Частина 1 ст. 83 ЦК передбачає можливість створення юридичних осіб у формі товариств, установ чи в інших формах, встановлених законом. У даному випадку - це ГК2. Якщо проаналізувати визначення підприємства як об'єкта цивільних прав, то воно відповідає визначенню цілісного майнового комплексу, що згідно з ч. 3 ст. 66 ГК визнається нерухомістю і може бути об'єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього.

Майно за підприємством може закріплюватися на праві власності, оперативного управління, господарського відання, оперативного управління або на інших речових правах відповідно до гл. 30 ЦК.

Майно підприємства відображається в його балансі. Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. N 87, баланс - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал. Можна виділити такі особливості складення балансу.

Підприємство відкриває рахунки в банку згідно з ЦК, ГК, Законом України "Про банки та банківську діяльність" та нормативними актами Національного банку України.

 Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб. Це означає, що підприємство діє як одна юридична особа. Проте, зрозуміло, що його засновниками можуть бути інші юридичні особи, так що і підприємство може бути засновником інших юридичних осіб.

Важливо усвідомлювати, що підприємництво (бізнес) завжди має здійснюватися за науково обґрунтованими принципами. 
До цих принципів належать: 
1) вільний вибір бізнесової діяльності; 
2) за­лучення на добровільних засадах ресурсів (грошових коштів і май­на) індивідуальних підприємців та юридичних осіб для започаткування й розгортання такої діяльності; 
3) самостійне формування програми діяльності, вибір постачальників ресурсів і споживачів продукції, установлення цін на товари та послуги, наймання пра­цівників; 
4) вільне розпоряджання прибутком (доходом), що зали­шається після внесення обов'язкових платежів до відповідних бюд­жетів; 
5) самостійне здійснення підприємцями — юридичними осо­бами зовнішньоекономічної діяльності.
Підприємництво як форма переважно ініціативної діяльності може започатковуватися й функціонувати у вигляді будь-яких її видів (виробничої та торговельної діяльності, посередництва, надання послуг тощо). 

Матеріал підготував  спеціаліст 1 категорії 

Миколаївського районного управління юстиції         

В.М. Дмитречко