Найвищу юридичну силу в нашій країні має Основ­ний закон — Конституція України. Вона є державно-пра­вовою основою військового законодавства. Воїни Зброй­них Сил користуються всією повнотою прав і несуть усі обов"язки громадян України, що передбачені Конститу­цією. Права воїнів не тільки проголошуються, а й реаль­но забезпечуються. Серед них — права на недоторкан­ність особи, матеріальне забезпечення, освіту, житло, охорону здоров"я, свободу совісті та ін. Ніхто не повинен обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Військовослужбовці, як і всі громадяни України, мають виковувати конституційні обов"язки: дотримуватися за­конів держави, сумлінно служити, поважати правила громадського життя.

Закон України «Про загальний військовий обов"язок і військову службу» був прийнятий Верховною Радою України 25 березня 1992 р. Він складається з дев"яти розділів: «Загальні положення», «Підготовка громадян до військової служби», «Служба в запасі», «Військовий облік військовозобов"язаних і призовників» та ін.

Законодавство України забезпечує військовослуж­бовцям строкової служби ряд прав і свобод. Вони мають право обирати і бути обраними до Рад народних депута­тів, інших виборних органів держави. Для здійснення цього права командири (начальники) всіх ступенів повин­ні забезпечити належні умови. Військовослужбовці ма­ють право створювати свої громадські об"єднання відпо­відно до законодавства України. Однак вони не можуть бути членами політичних партій, організацій, рухів. Ар­мія і флот перебувають поза політикою, і тому військо­вослужбовці повинні дотримуватися лише загальнодержавної ідеології та законів України. Не допускаються організація військовослужбовцями страйків та участь у їх проведенні.

Воїни Збройних Сил України, інших державних військових формувань мають право оскаржити в суді не­законні дії командирів, військових посадових осіб і орга­нів управління в порядку, передбаченому статутами Збройних Сил.

З утворенням Збройних Сил України докорінно змі­нився підхід до такого права, як свобода совісті. Війсь­ковослужбовці можуть сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні обряди, від­крито висловлювати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання. Проте релігійні переконання воїнів не повинні перешкоджати проходженню ними строкової військової служби. В деяких випадках стро­кова військова служба замінюється на тривалішу невій­ськову (альтернативну) службу.

Військовослужбовцям гарантується право на недо­торканність особи. Арешт військовослужбовця може бу­ти проведений лише на підставі судового рішення, або із санкції прокурора чи за наказом командира, або в разі дисциплінарного арешту в порядку, передбаченому Дис­циплінарним статутом Збройних Сил України. Забороня­ється використовувати військовослужбовців для вико­нання завдань, не пов"язаних з військовою службою. Во­ни можуть залучатися, за рішенням Верховної Ради, до участі в ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійно­го лиха тощо.

У Збройних Силах основні конституційні права та обов"язки громадян дістають свій розвиток і конкретиза­цію у нормах військового законодавства, зокрема в зако­нах «Про оборону України», «Про Збройні Сили Укра­їни», «Про загальний військовий обов"язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військово­службовців та членів їх сімей» та ін.

2. Загальний військовий обов"язок

Загальний військовий обов’язок встановлюється з метою забезпечення комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також підготовки населення до захисту України.

Загальний військовий обов"язок включає:

· підготовку громадян до військової служби;

· приписку до призовних дільниць;

· прийняття та призов на військову службу;

· проходження за призовом або добровільно військової служби;

· виконання військового обов"язку в запасі;

· дотримання правил військового обліку.

У воєнний час загальний військовий обов"язок включає також загальне обов"язкове військове навчання громадян.

Громадяни мають право на заміну загального військового обов’язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України “Про альтернативну (невійськову) службу”.

Загальний військовий обов"язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, що перебувають в Україні.

Щодо загального військового обов"язку громадяни України поділяються на такі категорії:

· допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;

· призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

· військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

· військовозобов"язані - особи, які перебувають у запасі.

До паспортів громадян України цих категорій вноситься відповідна відмітка.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров"я і віком, зобов"язані:

· прибувати за викликом військового комісаріату до призовних дільниць для приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою одержання військової спеціальності, призову на військову службу або на збори;

· проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов"язок у запасі;

· виконувати правила військового обліку.

Жінки, які за фахом мають медичну підготовку або підготовку, споріднену з відповідною військово-обліковою спеціальністю за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, придатні до проходження військової служби за станом здоров"я і віком, беруться на військовий облік. Вони зобов"язані прибувати за викликом до військового комісаріату для проходження медичного огляду і виконувати правила військового обліку.

У мирний час жінки можуть добровільно вступити на військову службу за контрактом. У воєнний час особи жіночої статі, які перебувають на військовому обліку чи пройшли загальне військове навчання, можуть бути призвані на військову службу за рішенням Президента України.

Виконання Закону України "Про загальний військовий обов"язок і військову службу" покладається на громадян України, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, об"єднання громадян, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності.