Закон України «Про попередження насильства в сім'ї дає чітке визначення
поняття насильства в сім'ї. Отже, це
будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного
спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії
порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і
наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю. Також,
Закон розрізняє чотири види домашнього насильства:
- фізичне - умисне нанесення
одним членом сім'ї іншому
члену сім'ї побоїв,
тілесних ушкоджень, що може
призвести або призвело
до смерті постраждалого, порушення фізичного чи
психічного здоров'я, нанесення шкоди його честі і гідності;
-
сексуальне - протиправне посягання одного члена сім'ї на статеву недоторканість
іншого члена сім'ї, а також дії
сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім'ї,
- психологічне - насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на
психіку іншого члена
сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування,
якими навмисно
спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може
завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю,
- економічне
- умисне позбавлення одним членом сім'ї іншого члена сім'ї
житла, їжі, одягу та іншого майна чи
коштів, на які постраждалий має
передбачене законом право, що може призвести
до його смерті, викликати
порушення фізичного чи психічного здоров'я.
Законом
передбачено, здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї в межах наданих їм повноважень
покладається на: спеціально уповноважений
орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї, яким визначено
Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту, а також відповідні управління
місцевих державних адміністрацій; службу дільничних інспекторів міліції та
кримінальну міліцію у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ; органи
опіки і піклування; спеціалізовані установи для жертв насильства в сім’ї, тобто
кризові центри для жертв насильства в сім’ї та членів сім’ї, стосовно яких
існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, а також центри
медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї.
Підставами для вживання заходів з попередження насильства в сім’ї
виступають: заява про допомогу жертви
насильства в сім’ї або члена сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза
вчинення насильства в сім’ї; висловлене
жертвою насильства в сім’ї або членом сім’ї, стосовно якого існує реальна
загроза вчинення насильства в сім’ї, бажання на вжиття заходів з попередження
насильства в сім’ї у разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього
особисто; отримання повідомлення про
застосування насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення стосовно
неповнолітнього чи недієздатного члена сім’ї.
Заява та повідомлення про
застосування насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення приймаються
управліннями у справах сім’ї та молоді місцевих державних адміністрацій,
відповідними відділами виконавчих комітетів місцевих рад, а також службою
дільничних інспекторів міліції або кримінальною міліцією по справах
неповнолітніх органів внутрішніх справ за місцем проживання постраждалого, які
в межах своїх повноважень приймають передбачені Законом запобіжні заходи щодо
насильства в сім’ї, а саме: офіційне попередження про неприпустимість вчинення
насильства в сім’ї; офіційне попередження про неприпустимість віктимної
поведінки щодо насильства в сім’ї; узяття на профілактичний облік і зняття із
профілактичного обліку членів сім’ї, що здійснили сімейне насильство; захисний
припис. Органи розглядають заяву не більше ніж протягом трьох днів. Якщо
виникає потреба у перевірці викладених у заяві фактів та з'ясуванні додаткових
обставин, заява розглядається не більше ніж протягом семи календарних
днів. У разі коли заява стосується
дитини чи недієздатного члена сім'ї, відповідна інформація подається службі у
справах дітей та органу опіки і піклування. Відмова у прийнятті та розгляді
заяви не допускається.
Таким
чином, законодавство про попередження насильства в
сім’ї наділяє нас досить широкими можливостями щодо звернення до вказаних органів
та установ за допомогою у ситуації сімейного насильства, що тягне за собою
вжиття визначених заходів по його запобіганню. Проте законодавство з питань
попередження сімейного насильства стане ефективним інструментом захисту
від насильства в родині лише за умови широкого доступу до інформації із
проблеми профілактики насильства в сім’ї, плідного співробітництва громадських
організацій та органів влади й місцевого самоврядування, а також активної
протидії кожного з нас цьому принизливому для людської гідності явищу.
|
