Домашнє насильство? – це ті які стали звичними фізичні, словесні, моральні і
економічні образи і примусу з метою залякування і отримання влади одних членів
сім'ї над іншими. Таким чином, домашнє насильство - це не тільки традиційно
припускаються побої і сексуальне насильство.
Існують і приховані форми: систематичні
образи і приниження гідності, примусова ізоляція від зовнішнього світу
(заборона на роботу, навчання, на зустрічі з друзями і навіть родичами ),
економічні утиски (жорстке обмеження у фінансах і вимога детальної звітності -
нерідко при забороні заробляти самостійно).
На жаль, домашнє насилля існує у всіх
без винятку соціальних групах, з ним стикаються незалежно від рівня доходів,
освіти і положення в суспільстві. Проте можна виділити деякі загальні
закономірності в особистості як агресора, так і жертви.
Отже, який же психологічний портрет
жертви домашнього насильства? Це - низька самооцінка, підвищена тривожність і
навіюваність, невпевненість у собі. У дорослих жертв спостерігається
виправдання дій кривдника («жертва завжди сама винна»), гіпертрофоване почуття
провини, пригнічений почуття гніву, впевненість в тому, що ніхто не може
реально допомогти, віра в міф про норму насильницьких стосунків у сім'ї («б'є -
значить, любить »,« биття визначає свідомість »,« всіх дітей б'ють батьки »і
так далі), у жінок - принижене розуміння ролі жінки в суспільстві і в сім'ї.
А що представляють з себе типові«
агресори »? Це люди, які, як правило, і самі піддавалися насильству в
дитинстві, вони володіють низькою самооцінкою, звинувачують інших у діях, які
здійснюють самі (наприклад, невірні чоловіки приписують дружині постійні зради
- або навпаки). Часто вони не усвідомлюють, що їх агресивні дії мають для
жертви серйозні наслідки, однак добре розуміють, по відношенню до кого можна і
до кого не можна проявляти агресію. «Домашні гвалтівники», як правило, в
суспільстві або на хорошому рахунку, або, як кажуть, «ніколи не залучалися»;
якщо це чоловік - він традиційний у поглядах на сім'ю і провідну роль в ній
чоловіки (як і в усьому суспільстві).
Головною особливістю домашнього насильства
є та обставина, що при спробі порвати відносини небезпеку для жертви різко
посилюється. Тому в ситуації, коли терпіти більше сил немає, необхідно
заздалегідь все продумати і підстрахуватися:
- зібрати ключі від квартири, документи,
якщо є можливість - гроші, а також найнеобхідніші речі: одяг, ліки (свої і
дітей - при їх наявності) і сховати у доступному, але безпечному місці - у
рідних, у знайомих;
- домовитися з надійними сусідами, щоб
вони викликали міліцію, якщо почують характерні крики з квартири;
- не загрожувати відходом даремно,
пам'ятати «закон джунглів»: спочатку дій, потім подавай голос. Якщо ви будете
лише погрожувати, поступово ваші акції впадуть до нуля: вам вже ніхто не
повірить - і в першу чергу ви самі втратите віру в здатність здійснити свій
намір;
- заздалегідь домовитися з родичами,
друзями або знайомими (бажано - невідомими агресору) про надання притулку в
разі необхідності; заховати і знищити всі адреси, які допомогли б йому в
пошуках. Ще краще - звернутися до спеціалізованого кризовий центр надання
допомоги жертвам насильства. Не тікайте з квартири «у чому є», непідготовлений
втечу змусить вас незабаром повернутися - як правило, на надзвичайно невигідних
для вас умовах;
- постаратися прийняти всі заходи - по
можливості, щоб свідками (а тим більше - жертвами ) насильства не стали діти;
- якщо насильство по відношенню до вас
або дітей все ж таки скоєно, постарайтеся розповісти про нього як можна більшій
кількості людей: сусідам, друзям, родичам, колегам - згодом вони можуть стати
вашими свідками в суді;
- до речі, про суд: у разі заподіяння фізичної шкоди (побоїв,
сексуального насильства і т.д.) необхідно обов'язково пройти огляд у медичному
закладі (зверніться, наприклад, в травматологічне чи гінекологічне відділення)
і ОБОВ'ЯЗКОВО написати заяву в міліцію .
|