19 травня 2013 року працівники Миколаївського районного управління юстиції взяли участь в урочистостях з нагоди відзначення Дня пам’яті жертв політичних репресій.

В 12.00 годині від скульптури Матері Божої у міському парку відбулася  урочиста хода на  Радів. Там була відправлена панахида за участю священиків усіх конфесій, покладення квітів до могили повстанців, виступили представники влади та громадських організацій.

19 травня Україна вшановує пам’ять жертв політичних репресій. Відповідно до указу Президента, цього дня приспущені прапори на будинках і спорудах органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій на всій території України та на будинках закордонних дипломатичних установ. Ця дата встановлена з метою належного вшанування пам’яті жертв політичних експериментів, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології.

Слово "терор” латинського походження і означає сильний страх, жах. Воно увійшло в усі європейські мови як політичний терор, політичне залякування, як особливий спосіб домогтися своїх політичних амбіцій. У 1917 році більшовики, під проводом Леніна, захопили владу в Петрограді. В їхніх руках опинилися фабрики, заводи, землі. Але того було мало, ще потрібна була Україна з її хлібом, цукром, вугіллям… Ось тому, добряче закривавивши багнети, із криками "Дайош!” i "Долой!”, увірвалися в Україну. Почалися масові арешти, безпідставні розстріли, реквізиція запасів збіжжя і худоби. Один з більшовицьких комісарів писав, що "кожний пуд заготовленого хліба забарвлений краплями крові”.

Крім грабіжницької політики не припинявся і національний терор. Для боротьби з "контрреволюцією” було засновано Всеукраїнську Надзвичайну Комісію. Так Україна опинилася під політичним терором. Людей розстрілювали за доносами, за підозрою у приналежності до "буржуїв”, офіцерів, інтелігенції. Відбувалося насадження нечуваної класової жорстокості, брехні, демагогії, нищення духовенства й храмів, насильницька колективізація, голодомори, безперервні масові репресії, сибірські каторжні концтабори…

Більшість дослідників дотримуються думки про те, що в 1936-1938 роках найвище політичне керівництво СРСР на чолі зі Сталіним вирішило знищити всіх політичних супротивників режиму. Не лише реальних, а й потенційних. Одночасно за допомогою терору здійснювалася "кадрова ротація” в усіх ланках управління країною. Хроніка основних подій терору, свідчить, що якраз найвище політичне керівництво ініціювало терор, а також виносило заочні розстрільні вироки за списками, підготовленими НКВС. Ніхто тієї "чистки” не міг уникнути: було пересіяне все населення.

На кожну республіку, область, район спускалися ліміти на репресії за категоріями "розстріл” і "ув’язнення” у співвідношенні один до трьох. Давалося право місцевим керівникам просити у керівництва НКВС додаткові ліміти на кількість репресованих. Хвиля репресій сягнула колосального розмаху!

В період "великого терору” 1936-1938 років було репресовано близько 3% населення СРСР. З них за політичними мотивами близько 2,5 млн. чоловік, або 1,6%. В Україні масові чистки почалися раніше й тривали довше. Понад 2 мільйони 800 тисяч чоловік стали жертвами розкуркулення й депортацій з України, що тривали протягом 1935-1951 років. За даними СБУ, більшість репресованих були етнічними українцями.

Жертвами більшовицьких експериментів стали й тисячі городищан, які загинули у вирі братовбивчої громадянської війни, від голодоморів та в сталінських концтаборах. За спеціальною рознарядкою арештовували заможних хліборобів, інтелігенцію, лікарів, голів колгоспів. У червні 1922 року за сфальсифікованою справою "Городищенської філії Союзу Визволення України” було арештовано 44 особи, частина яких були учнями сільськогосподарського технікуму. 2 листопада 1937 року були розстріляні 5 місцевих священиків. Репресивна машина безжально знищила талановитих поетів Олександра Лана і Василя Труш-Коваля, фундатора національної садівничої школи Володимира Симиренка… У кожному населеному пункті району нині встановлені пам’ятні знаки на честь земляків, що без вини стали жертвами голодоморів та політичних репресій.

На жаль, у вітчизняній історії було багато трагічних сторінок. Але те пекельне полум’я загартувало українську націю. Ми згадуємо минуле, щоб не допустити чогось подібного в майбутньому. Драматичні події, які пережив український народ, доводять, що насильство і тоталітаризм ніколи не приносили добра. Майбутнє процвітання України можливо побудувати тільки на принципах демократії, верховенства права та рівності перед законом.

Миколаївське районне управління юстиції