Дитяча бездоглядність – одна з найгостріших проблем сучасного суспільства - 11 Березня 2011 - офіційний сайт Миколаївського районного управління юсти

Безпритульними прийнято називати дітей, які були покинуті батьками, які самі залишили сім’ю чи дитячі заклади, в яких перебували і не мають певного місця проживання.

За даними інтернет – видань кількість безпритульних дітей коливається від одного до двох мільйонів, а всього за останніми статистичними даними на Україні проживає 9 мільйонів дітей.

Явище дитячої бездоглядності і безпритульності є складним і неоднозначним, адже ці діти є жертвами не лише власних родин, але й байдужості оточуючих, влади та суспільства.

Основними причинами виникнення такого явища як дитяча бездоглядність та безпритульність є безробіття, зростання цін на продукти першої необхідності, зокрема і дитячі, погіршення матеріального благополуччя значної частини населення, втрата поняття про сім’ю як про соціальний інститут, зниження відповідальності батьків за виховання дітей, збільшення незайнятих дітей та підлітків, відсутність роботи з організації дозвілля дітей за місцем його проживання, загострення конфліктів між батьками та дітьми.

Зрозуміти специфіку сучасного феномена дитячої бездоглядності і безпритульності в Україні дозволить аналіз соціального портрета дітей, які більшість свого часу проводять на вулиці чи живуть там: віковий склад, особливості сімейного оточення, звичок та способу життя, міжособистісних стосунків тощо. Бездоглядні та безпритульні діти в Україні — це переважно особи до 14 років. «Самостійно» діти йдуть з дому, починаючи з 6—7 років. Серед бездоглядних, а особливо серед безпритульних дітей частка хлопців вища, ніж частка дівчат.

З метою подолання основних причин дитячої бездоглядності необхідно ще на ранній стадії виявляти сім’ї, які неспроможні виконувати виховні функції, вживати заходів для запобігання соціальному сирітству, створювати належні умови для всебічного розвитку та виховання дітей, поширювати форми сімейного виховання, влаштування дітей – сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування у дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім'ї, забезпечити підготовку та перепідготовку батьків – вихователів та прийомних батьків, фахівців закладів соціального захисту дітей, збільшувати обсяги фінансування заходів щодо подолання дитячої безпритульності і бездоглядності, а вирішення таких проблем покладати не лише на відповідні служби, але й вирішувати суспільством в цілому.

Провідний спеціаліст МРУЮ

Аліна Шабліста