Відповідно до
ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та
їх обтяжень» (далі – майно) обов'язковій державній реєстрації підлягають речові
права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що
належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених
управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним
юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також
територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1)
право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування
(сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських
потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право
господарського відання; право оперативного управління; право постійного
користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму,
оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами;
іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону;
4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
Речові права на
нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є
похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке
майно. Відповідно до п.5-2 ст. 24 Закону у державній реєстрації прав та їх
обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію
речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної
реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев’ятою
статті 15 цього Закону. Відповідно до ст. 792 Цивільного кодексу України за
договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати
наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та
користування за плату. Згідно з п. 3 ст. 93 Земельного кодексу не підлягають
передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної
захисної смуги чи смуги відведення, на
землях лісогосподарського призначення та
природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних
об'єктів, або на земельних ділянках дна водних об'єктів.
Звертаємо увагу,
що відповідно до ст. 14 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV
договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із
сторін може бути посвідчений нотаріально.
Слід відмітити
також, що враховуючи вимоги ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними
умовами договору оренди землі є:
- об'єкт оренди
(кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);
- строк дії
договору оренди;
- орендна плата
із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її
внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;
- умови
використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в
оренду;
- умови
збереження стану об'єкта оренди;
- умови і строки
передачі земельної ділянки орендарю;
- умови
повернення земельної ділянки орендодавцеві;
- існуючі обмеження
(обтяження) щодо використання земельної ділянки;
- визначення
сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи
його частини;
-
відповідальність сторін;
- умови передачі
у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відсутність у
договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а
також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для
відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним
відповідно до закону.
Невід'ємною частиною
договору оренди землі є:
- план або схема
земельної ділянки, яка передається в оренду;
- кадастровий
план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та
встановлених земельних сервітутів;
- акт визначення
меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
- акт приймання-передачі
об'єкта оренди;
- проект
відведення земельної діл ЯНКІ і у разі його розроблення згідно із законом.
Відповідно до
п.1 ст. 16 Закон України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної
ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та
особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну
ділянку. Згідно положень цивільного законодавства, інтереси орендодавця можуть
бути представлені представником. Відповідно до ст.244 ЦКУ представництво, же
ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є
письмовий документ, що видасться однією особою іншій особі для представництва
перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може
бути надана особою, яку представляють, безпосередньо третій особі.
Враховуючи
положення Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-ХП довіреність
повинна бути нотаріально посвідчена. Відповідно до ст. 40 Закону України «Про
нотаріат» до нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються довіреності
осіб, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів, посвідчені
уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім
довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреності на управління
і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування та
розпорядження транспортними засобами.
Враховуючи вищевказане,
посадові особи органів місцевого самоврядування не вправі посвідчувати
довіреності про представництво інтересів власника земельної ділянки щодо
передачі такої земельної ділянки в оренду.
Начальник
реєстраційної
служби
Миколаївського
районного
управління юстиції Данилко І.І.
| 
