Прийнявши до виконання виконавчий документ, державний виконавець відкриває виконавче провадження, при цьому у своїй постанові про відкриття виконавчого провадження, обов’язково вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Якщо                  
боржником не надано документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення вищевказаних строків розпочинає примусове виконання рішення, тобто – провадити виконавчі дії визначені ЗУ «Про виконавче провадження».

Завданням державної виконавчої служби, відповідно до статті 1 Закону України «Про державну виконавчу службу», є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

 Згідно із статтею 7 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець зобов’язаний сумлінно виконувати службові обов’язки, не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією та законами України.

Дії та бездіяльність державного службовця можуть бути оскаржені особою, яка вважає, що її права порушено. Відповідно до статті 55 Конституції, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 13 Закону України «Про державну виконавчу службу» (від 24.03.1998 №202/98-ВР) визначено, що дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку встановленому законом.

Указом Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085 «Про оптимізацію системи центральних органів центральних органів виконавчої влади» утворено центральні органи виконавчої влади – Державну виконавчу службу України та Державну реєстраційну службу України.

Положеннями статті 79 Закону України "Про виконавче провадження" визначено порядок виконання рішення про вселення стягувача.

Після одержання виконавчого документа про вселення стягувача державний виконавець встановлює строк для добровільного його виконання боржником. У разі добровільного виконання рішення про вселення стягувач і боржник підписують акт, який передається державному виконавцеві разом із заявою стягувача про повернення йому виконавчого документа.