Проблема захисту прав біженців, яка набула особливої актуальності для України у зв’язку з історичними подіями, що мали місце під час та після розпаду СРСР, не втрачає своєї гостроти через географічне розташування України. Питання про відповідність національного законодавства міжнародно-правовим зобов’язанням України у сфері захисту прав біженців та шляхи подолання його недоліків досліджуються багатьма науковцями, серед яких Т. Фандикова, О. Малиновська, М. Буроменський, Д. Ільчинський, С. Леонтьєва, І. Ковалишин, С. Чехович, В. Шаповал, С. Крижанівський, О. Гончаренко, Ю. Гаврушко, Г. Тимчик. Однак перелік виявлених ними недоліків та шляхів вдосконалення законодавства є неповним і може бути розширеним, особливо з огляду на те, що в Україні продовжують приймати нові нормативно-правові акти, що суперечать міжнародно-правовим стандартам захисту біженців.

Досвід, набутий у перші роки незалежності України, переконав у необхідності якнайшвидшого врегулювання питань захисту біженців і шукачів притулку, тому історично склалося так, що Україна вжила відповідних заходів до надання згоди на обов’язковість Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців. Результатом законодавчої роботи за цим напрямом спочатку став прийнятий 24 грудня 1993 р. Закон України «Про біженців», а потім – прийнятий 21 червня 2001 р. новий Закон України «Про біженців», завдяки якому було загалом досягнуто відповідності норм українського національного законодавства міжнародно-правовим стандартам у сфері захисту прав біженців, передусім Конвенції про статус біженців 1951 р. та Протоколу щодо статусу біженців 1967 р. 10 січня 2002 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців». Відповідно до цього Закону Україна зобов’язалася виконувати вимоги зазначених міжнародно-правових актів.

Прийняття Конституції України також було важливим етапом у розвитку системи захисту прав біженців в Україні. Особливе значення у цьому контексті мають положення, що гарантують іноземцям і особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, а отже і біженцям, рівність прав, свобод і обов’язків із громадянами України (ст. 26), свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України (ст. 33), забороняють будь-яке обмеження прав за ознаками раси, кольору шкіри, релігійної належності, за мовними або іншими ознаками (ст. 24), спрямовані на захист сім’ї, прав дитини (ст. 52), а також передбачають можливість надання іноземцям та особам без громадянства притулку в Україні (ст. 26).

Управління Верховного комісара ООН у справах біженців в Україні дійшло висновку про те, що Конституція України відкриває широке правове поле для мігрантів, зокрема біженців і шукачів притулку. Відповідні конституційні норми є демократичними, відповідають рекомендаціям ООН, Ради Європи, ОБСЄ та інших міжнародних організацій у цій сфері [1, c. 3].

18 квітня 2014 року в Головному управлінні юстиції у Львівській області відбулась оперативна нарада з начальниками районних, міських, міськрайонних управлінь юстиції, начальників реєстраційних служб районних, міських, міськрайонних управлінь юстиції, начальників відділів державної виконавчої служби та працівників апарату Головного управління юстиції, на якій було представлено начальника Головного управління юстиції у Львівській області Кадикала Миколу Олеговича.

Новий начальник управління провів з присутніми оперативну нараду по пріоритетних напрямках роботи Головного та територіальних управлінь юстиції у Львівській області.

Начальник Миколаївського районного управління юстиції В.М.Козловський

Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського районного управління юстиції у Львівській області протягом  2013 року складено 972 актових записи про смерть, з яких 159 по місту Миколаїв, 813 по сільських, селищній та міській  радах.

Протягом 2012 року по Миколаївському районі Львівської області зареєстровано 1109 актових записи про смерть, з яких 169 по місту Миколаїв та 940 по сільських, селищній та міський рад, що на 1 актовий запис більше у порівнянні з 2011 роком.

Станом на 01.04.2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського районного управління юстиції у Львівській області зареєстровано 238 актових записи про смерть, з яки 51 актовий запис складено по місту Миколаїв, 187 по сільських, селищній та міській  радах, що на 35 актових записи про смерть більше у порівнянні з аналогічним кварталом минулого року.

Протягом І кварталу 2014 року по Миколаївському району Львівської області смертей зареєстровано на 51 більше, ніж народжень, в тому числі на місту Миколаїв – на 1.

Протягом 2013 року по нашому районі було зареєстровано 3 мертвонароджені дитина, та 5 дітей, у віці до одного року. Протягом цього року випадків мертвонародження не було, померла 1 дитина у віці до року.

У 2013 році по Миколаївському районі смертність перевищувала народжуваність, проте по відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського районного управління юстиції у Львівській області на 66 актових записів про народження більше у порівнянні з актовими записами про смерть. Одночасно народжуваність перевищувала смертність у таких сільських радах: Більченській, Гонятичівській, Крупській, Пісочнянській та Стільській.

Протягом кварталу цього року народженість перевищувала смертність лише у Гірській (на 4 актові записи), Дроговижській (на 6) та Рудниківській (на 8) сільських радах, однакова статистика у Демнянській та Розвадівській сільських радах. Значно зросла смертність у порівнянні з попереднім роком у Гонятичівській, Пісочнянській та Тернопільській сільській раді.

Найбільш поширенішими причинами смерті є загальний та системний атеросклероз, а також ішемічна хвороба серця.